?

Log in

Мои твиты

Tags:

Мои твиты

Tags:

Мои твиты

Tags:

Для успішності економічного розвитку потрібні три речі — робочі місця, робочі місця і ще раз робочі місця.

Багато робочих місць. Щоб їх створити, потрібно навчитися правильно залучати іноземного інвестора.

Колись в 2000 році, я запізнився на прес-конференцію нового міського голови міста Миколаїв. Запізнився на годину, тому прийшов, як раз в той час коли вона закінчилася. Тому мені Володимир Дмитрович надав ексклюзивне інтерв’ю для журналу Канадської діаспори в Україні «Eastern Economist». Оскільки журнал був економічного спрямування, то і питання я задавав на тему економіки. Одним із важливих, було питання: «Як Ви плануєте залучати інвесторів в наше місто?». Тоді Володимир Дмитрович відповів дуже лаконічно, але по Фрейду: «Ми чекаємо на інвесторів з протягнутою рукою та відкритим забралом!!!»

Роки йдуть, і в місті, і в області змінилося багато спеціалістів по інвестиціям, проведена велика кількість заходів, індивідуальних зустрічей, але інвестор не йде! А чого спитаєте? Тому, що досі – ми стоїмо з протягнутою рукою та відкритим забралом! )))

Залучення інвесторів – це запекла боротьба між містами, регіонами та країнами. Цікавий аналіз пропоную на прикладі дипломанта MBA Уортонської школи бізнесу в США, Регіонального менеджера із розвитку бізнесу Visa в Україні, Дмитра Крепака. Він працював у найбільшій у США електричній компанії «Duke Energy». Відповідав за економічний розвиток у штатах Північна Кароліна та Південна Кароліна. Залучення до себе на територію промислових підприємств – це єдиний спосіб, яким електрокомпанія може продавати свою «продукцію» цим високоприбутковим клієнтам. Не наша монопольна ситуація!

У всьому світі йде запекла боротьба за інвестора, справжня війна за робочі місця. Між собою воюють навіть друзі: Канада зі Штатами, Франція з Італією, Польща з Німеччиною. Всі проти всіх. Усередині США змагаються окремі штати, всередині них воюють міста, в містах — райони.
Виграєте в цій війні — матимете заможність, спокій та гроші, щоб купити собі зброю та найняти маленьку армію. Програєте — наслідки будуть катастрофічними, навіть якщо живете в розвиненій країні. Наприклад, Детройт у США. Це місто програло і програє війну за інвестора. Чому? Там значну роль мають профспілки, які душать бізнес. Людей дорого звільняти…

Ще раз! Для успішності економічного розвитку потрібні три речі — робочі місця, робочі місця і ще раз робочі місця. Це не тільки стабільність за принципом “Є робота — є надія”, але й податки. Якщо їх не розкрадають, то інвестують в якість життя та інфраструктуру. Ці показники привертають увагу інвесторів. А вони, своєю чергою, створюють ще більше робочих місць, з яких знову платять податки. Це спіраль, яка розкручується вгору — економічна спіраль життя.

Але існує й економічна спіраль смерті: робочі місця зникають, бізнес тікає з країни або закривається, а держава намагається витиснути з нього такий самий податок, як і раніше. Податковий тиск збільшується, підприємництво зникає — і знову ще менше робочих  місць. Ця спіраль закручується вниз і закінчується економічним колапсом. А це призводить до соціальних заворушень, революцій і майданів. Подекуди це закінчується втратою певної території або суверенітету держави. Нічого не нагадує?!

Де брати робочі місця?

Перш за все в країні має бути мінімальний рівень гігієни бізнес-клімату. Це нормальні умови ведення бізнесу:
• справедливий суд, який захищає приватну власність і права інвесторів;
• держава, яка довіряє своїм людям, а не вимагає в бізнесменів мокру/суху печатку, довідку за довідкою, завірені нотаріусом;
• силові органи, які захищають бізнес, а не бізнес захищає себе від правоохоронців.

Коли у вас все це є, починається органічний економічний розвиток і робочі місця з’являються самі по собі. За таких умов, через 10-20 років у нас мав би з’явитися власний Білл Ґейтс або Стів Джобс, але в України стільки часу немає. І для того, щоб вижити, нам потрібно сьогодні і зараз діяти в двох напрямках: business development(залучення бізнесу) і реклама.

Business development — це коли ви звертаєтесь до умовних BMW або Volkswagen і переконуєте їх, що потрібно відкрити виробництво саме в Миколаєві, а не в Кракові, Житомирі чи Калінінграді. На жаль, сьогодні це рідко спрацьовує — в Україні досі немає нормальних умов для ведення бізнесу. Ви не переконаєте ці компанії приїхати в Україну.

Залишається реклама. Іноземні промислові виробники — найкращі інвестори, оскільки одне робоче місце на виробництві створює три робочих місця в інших галузях (ресторани, готелі, спортклуби тощо). Але ці інвестори перш за все шукають промислові майданчики. Тому їхня реклама повинна містити таку інформацію — що це за майданчик, хто його власник, яка його структура та його розташування стосовно великих міст. Але враховуйте, що будь-яка реклама повинна говорити до серця людини, викликати якісь почуття. Погляньмо, як залучають інвесторів наші країни-конкуренти:
—  США: “Приїжджайте до нас, ваші діти тут будуть гратися, тут можна не тільки працювати, можна жити — власне повітря, сонце, зелень”
—  Китай не бреше: “Не маємо екології, погане повітря, немає дерев, але є бараки”. В одному маленькому китайському місті в нікому не відомій провінції живе 3 млн людей. Його валовий продукт — 75 млн доларів: це половина економіки України! Щороку в це місто інвестують 10 мільярдів доларів.
—  Польща: ”Є стара, повільна, нецікава Європа. Ми — нова, динамічна, цікава, агресивна Європа. Приходьте до нас, інвестуйте, будь ласка!”
—  Росіяни: ”Клімат не дуже, дерев немає, зате є сучасні споруди і гарні дівчата”.

А в Україні така реклама, що нічого, окрім відчуття розрухи, занепаду та відсталості, не викликає. Нам ще є над чим працювати. Треба подолати самих себе:
Тільки 13,5% наших громадян вважають, що потрібно воювати за інвестора. Тому нам потрібна економічна грамотність — необхідно в це інвестувати, поки ще маємо можливість і час.
Головна мета економічного розвитку штатів Південна та Північна Кароліна:

Як на практиці досягти головної мети регіонального економічного розвитку – створення робочих місць?  Тут існує всього два варіанти:
Органічний розвиток Активний розвиток (business development)
Розвиток місцевого підприємництва. Підтримка - утримання та розвиток існуючих компаній Залучення нових компаній та інвесторів
Хто ж має займатися залученням інвесторів в місто чи регіон?
Ось ключові партнери, які беруть участь в активному економічному розвитку: приклад штату Північна Кароліна
1. Державно-приватні партнерства з економічного розвитку (Research Triangle Partnership, Charlotte Regional Partnership)
2. Електрична компанія (Duke Energy Economic Development)
3. Торгова палата штату (State Department of Commerce)
4. Навчальні та науково-дослідницькі заклади –Навчальні (ключові університети – Duke University, NC State, NC Chappell Hill,) –Професійно-технічний територіальний університет (NC Community College) –Науково-дослідницькі інститути
5. Представники виконавчої влади (губернатор, мер. У виняткових випадках – представники від штату в Сенаті та Конгресі США)
А хто цим займається в Миколаївський області? Департамент економіки Миколаївської ОДА та Управління Економіки та Інвестицій виконкому Миколаївської міської Ради. Можливо, щось робить Миколаївська РТПП.

Основні характеристики ринку активного залучення компаній
Ø  Багато «продавців», мало «покупців»
Ø  Надзвичайно складний «продукт», який в той самий час важко зробити «унікальним»
Ø  Рішення приймаються дуже рідко та на перспективу 50 років
Ø  Рішення вимагають роботи команди експертів з боку компанії
Ø  Високі витрати та ціна ризику
Ø  Реклама та звичайний маркетинг недостатні – тільки особистий контакт та продаж «face-to-face»

Загальні потреби компаній, які шукають нове місцезнаходження для своїх операцій. Кожна галузь має свої унікальні потреби, але існують 3 загальні групи потреб:
1.Зменшення витрат
2.Захоплення або розширення ринку
3.Доступ до нових технологій, знань, досвіду
Поглибимо:
1.     Зменшення витрат
§Зменшення витрат на персонал. При цьому, робочої сили повинно бути достатньо, та вона повинна бути відповідної якості.
§Низькі витрати на перевезення готової продукції або сировини
§Наявність фінансових стимулів для інвесторів (можливість зекономити на податках, навчанні персоналу, отримати гранти)

2.     Захоплення привабливого ринку:
§Наближеність до клієнтів
§Розвинута транспортна інфраструктура
§Регулювання ринків орієнтоване на розвиток бізнесу
§Стабільність
§Витрати – важливі, але не є ключовим елементом

3.     Придбання технологій або знань:
§Якість освіти (в першу чергу, технічної та фундаментальної)
§Наявність достатньої кількості випускників технічних та фундаментальних спеціальностей, які готові залишитися в регіоні
§Наявність дослідницьких інститутів та лабораторій
§Присутність прямих конкурентів, які вже працюють у високотехнологічних галузях
§Надійний захист інтелектуальних прав
§Наявність якісного повітряного сполучення
§Репутація, імідж регіону

Як на практиці компанії вибирають місцезнаходження (процес)?
Спочатку з’являється потреба розширення бізнесу або його переміщення в інше місце. Для цього формулюються потреби/вимоги до нового місцезнаходження. Потім попередній вибір можливих об’єктів-кандидатів (Long List) – розсилка RFPs (запит пропозицій). Аналіз отриманих пропозицій, звуження переліку кандидатів (Short List). Коли кількість після відбору зменшується до короткого переліку – кожен з них треба відвідати та передивитися. І вже серед них обираються 2-3 об’єкти-кандидати, з їх представниками проводяться переговори. За результатами приймається остаточне рішення та підписання документів з переможцем (Deal Closure).

Таким чином ми розуміємо шлях та логіку інвестора на саморозвиток. А чи існують експерти, до яких інвестори звертаються за допомогою в цьому процесі? Хто надає рекомендації та приймає рішення щодо вибору місцезнаходження об’єкта? З ким необхідно встановлювати контакти?
В Великих міжнародних корпораціях це – консультанти з підбору місцезнаходження (Site Selection Consultants). В публічних компаніях середнього розміру це буде рекомендація групи внутрішніх спеціалістів (головний інженер/керівник виробництва, керівник служби персоналу, фінансовий директор, керівник маркетингу та продажу, інші). Але погоджує все Голова Правління (CEO), представники Правління та Спостережної Ради.  У приватних компаніях все вирішує власник.

На що в першу чергу звертають увагу при оцінці міста інвестування?
·        Робоча сила – кількість, зростання, середній вік
·        Розподіл робочої сили по галузях
·        Рівень безробіття
·        Грамотність населення
·        Рівень освіти (середня, вища)
·        Знання іноземних мов
·        Активність та роль профспілок
·        Регулятивний та податковий клімат, репутація країни
·        Наявність спеціальних стимулів та преференцій для інвесторів на загальнонаціональному рівні (податкові пільги, безкоштовне навчання робочої сили, знижки на електроенергію, комунальні послуги, тощо)

Ось що пропонує сайт Миколаївської міської ради https://mkrada.gov.ua/ru/content/pasport-mista.html
Назва, ресурси, кордони, історія, природньо-географічний потенціал, населенні пункти?, кількість населення, ресурсо-постачання, дорожнє покриття! (судячи з усього для інвестора з 21 сторіччя це має бути цікаво), і т.д.


На сайті ОДА ще цікавіше – просто поема про Миколаївську область, в нас так класно – що нам нічого не треба!


Є навіть інвест-паспорти районів та міст. Але в паспортах знову загально описовий матеріал, те що в СРСР мало назву «соціально-економічні характеристики». Чи є те що потрібно інвестору, подивіться самостійно. Приклад наведу один: в кінці паспорту Жовтневого району (він там, все ще Жовтневий) викладається, що ж саме хоче «продати» інвесторам ОДА: 1 – виробнича площа на 520 кв.м та 3 земельні ділянки з можливим призначенням – господарські двори! Що замовляємо – те й виросте.

А от що хочуть бачити більшість компаній, які планують інвестувати на регіональному рівні:
              I.          Виробничий майданчик, індустріальна земельна ділянка на відстані не більше 2-х годин від великого міста, в ідеалі поруч з автострадою на 4 смуги;
            II.          Об’єкт під ключ (частина індустріального парку, або земельна ділянка) з усією необхідною інфраструктурою включаючи електроенергію, бродбенд, інші комунальні послуги;
          III.          Приваблива соціальна інфраструктура регіону та висока якість життя;
           IV.          Прогресивне сучасне керівництво регіону, наявність субсидій, пільг, грантів для інвесторів;
             V.          Наявність інформації щодо ресурсів розташованих в радіусі 30-50 км від об’єкту (робоча сила, навчальні заклади, транспорт, якість життя, тощо). Обов’язкова наявність якісного спеціалізованого веб-сайту, який дозволяє консультантам та компаніям легко знайти всю необхідну інформацію щодо об’єктів та оточуючих їх ресурсів .

Інвестиційний портал Пітсбургу http://www.downtownpittsburgh.com/what-we-do/economic-development/map - порівняйте, особливо кількість залучених інвестицій!



Це лише перша частина мого блогу. Наступна про те, які інструменти користають для залучення  інвестицій в цивілізованих країнах.
Джерела: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=8&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwjw2ajPuKDOAhVkQpoKHUS-CzwQFgg_MAc&url=http%3A%2F%2Fwww.theinsider.ua%2Flifestyle%2F557dd3c9dcbe0%2F&usg=AFQjCNEf8hruA0YKVmXfg7lnCFPPAVxXBQ&sig2=sgn9DV6ixuW0Xi7n7ID5HA
https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=10&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwjw2ajPuKDOAhVkQpoKHUS-CzwQFghJMAk&url=http%3A%2F%2Fwww.slideshare.net%2FVictorGalchynsky%2Fwon-41367421&usg=AFQjCNG8P1NnUIfZr8NyAk8QhucgIIt3PQ&sig2=0peTVr7bWJ7E768fi161WA

Вопрос дня: Спорт

Ваш любимый вид спорта?

NIKOLAEV - EURO2012

Билеты на Евро мы выиграли. Как? Да просто: два бокала пива «Carlsberg» в «Шульце» - два билета на Евро (карма хорошая). Ехать было решено в любом случае, несмотря на любые трудности. Футбол начинался в субботу 9 июня в 7 вечера, поэтому первоначально было решено выезжать в 6 утра, позже переиграли и выехали в 8.00.

Ехали машиной туда: Баштанка, Новый Буг, Кривой Рог, Днепропетровск, Харьков. Обратно в связи с "супер" дорогой - другим маршрутом: Харьков, Полтава, Кременчуг, Александрия, Кривой Рог, Новый Буг, Баштанка, Николаев. По бензину обошлось в 1300 грн. с копейками. Пришлось сделать небольшой крюк с Александрии на Кр.Рог, потому что дорога между Кировоградом и Николаевом сильно пострадала во время Великой Отечественной, и я побоялся оставить там свои колеса.

О дороге. До Н-Буга убитая, мелких и крупных ям достаточно, чтобы катать диски, больше 100 км/ч ехать практически нереально. Перед Новеньким Бугом сделан ямочный ремонт, латка на латке, но получше. В самом городе более или менее, после и до самого Днепра "аналогичная фигня" – яма на яме. Д-петровск тоже дорогами не баловал, поэтому, когда говорят, что в Николаеве самые плохие дороги - брехня. Может быть, раньше было по-другому, но сейчас плохо везде.

На выезде из Днепра прячется огромная мусорная свалка, как в мультике про Wall-E, грузовик ездит по нижнему слою, верхний насыпает. Сам город ничем кроме речки и островов не впечатлил - совок совком... Только на окраине маленький райончик "Золотые ключи" и еще какой-то: весь зеленый, уютные одноэтажные домишки, крыши красавицы, прямо одноэтажная Америка.

Между Днепропетровском и Харьковом когда-то проходила хорошая четырехполосная дорога, правда бетонка. Сейчас же от нее осталась только половина. Все едут по одной полосе, как в Одессу, вторая брошенная пустует. Кое-где проводятся ремонтные работы (как обычно).
                Приехали в город Харьков около пяти вечера. Стадион "Металлист" долго искать не пришлось, однако место для парковки я нашел только через час.

Естественно, все готово к приему иностранных гостей...



Гаишников и милиции в таком количестве я не видел никогда.


Видать стояла задача на каждого болельщика по правоохранителю :). Но в основной своей массе милицианты все очень вежливые, чего не скажешь про Гаишников,
эти как были хамлом, так всех и посылают, Евро не Евро:

- Проезжай мимо, проезд запрещен.
- А где можно припарковать машину, не  подскажете?
- Я тебе что, парковщик? Здесь нельзя, уе..й ( в смысле уезжай)!


Однако ничто и никто не смог испортить настроение вездесущего праздника. Люди практически все находились на пике эмоционального подъема. Все улыбались, приветливо махали руками. И наши, и иностранцы.

Возле стадиона нас, как в любом полицейском государстве, встретила клетка, для кого она предназначалась - для наших обезьян или для чужих -для меня осталось загадкой. Везде продавались билеты и уже не по двойной стоимости, а по номиналу. Внутри я слышал, как ребята рассказывали, что можно купить билет за полцены за 350 грн.


Пропускная система тоже заслуживает отдельного упоминания. Мальчики отдельно, девочки отдельно. Сумки подлежат досмотру, бутылки выбрасыванию. Бедного голландца на моих глазах заставили избавиться от пол-литровой пластиковой бутылки сосасолы. А мне предложили выбросить дудку, указывая на правила стадиона, мол с дудками вход запрещен. Пришлось отходить и прятать в штаны, благо живот позволяет.

Второй этап – это проход через металлический 2,5-метровый турникет. Засовываешь тикет-  и вот ты уже внутри святая святых всех харьковских болельщиков. Хотя рядом между турникетами огромная щель, даже я бы туда пролез.

Свой сектор 43В мы нашли довольно быстро. На поле полным ходом уже шло представление. Юные футболисты с огромным мячом бодро бегали по полосатому газону.

                Общая атмосфера была просто шоковая. Так классно, я поймал себя на том, что я тоже беспрерывно улыбаюсь, и каждый, на кого я смотрю, улыбается мне в ответ. Наповал сразили своим ростом голландские фаны – они просто гиганты, причем и девушки и парни.

Чем их там кормят на родине!? :))) Все в помаранчевом. Я думаю, что Харьков никогда не был таким помаранчевым, как в дни ЕВРО. Огромные шляпы как у иллюзионистов, оранжевые волосы на шапочках и три полоски флага на физиономии, которые легко спутать с российским. Я научился отличать только логически:  у русских между красными и белыми прослойка голубой. В Голландии красные на белых, а внизу все равно вся ответственность лежит на голубых.

Мы болели за голландцев, и как уже все знают, зря.… Первый тайм все свято верили, что оранжевые дьяволы  победят. Голландские фаны пели свои народные песни, очень кстати прикольные, периодически  скандируя «Holland!!! Holland!!! ». Однако после первого гола датчан, наши стали уже кричать «Украина», тут же проснулась соседская «РОССИЯ». А  в середине второго тайма после такого большого облома мой сосед предложил кричать для большей мотивации «ГАЗМЯС!!!».

Ну, счет вы знаете… 1:0 в пользу датской сборной. Я периодически доставал из-под сиденья дудку, а поскольку она на всем стадионе была чуть ли не единственной, после первого у-у-у-у, десятый номер потерял мяч и датчане снова пошли в контратаку. Тут же засуетились стюарды, стали высматривать, кто же дудел, но пронесло. Стюарды – это такие коричневые люди в желтых светящихся жилетах гаишников. Никогда не улыбаются, чувство юмора оценивают как личное  оскорбление. Очень замученные, видать начальство их сильно бьет.

В перерыве ходят Лёлик и Болек, а поле поливают волшебные поливалки.

Отдельное явление, которое ну просто не могу не описать – это ВОЛНА! Как оказалось, волна – понятие не международное и в некоторых странах его не исповедуют. Потому, когда она таки была поднята, тухла как раз на безответственных иностранных гражданах, то на датских принцах, которым было лень вставать, то на апельсиновом секторе. Наши же граждане к ВОЛНЕ относятся очень совестно, отслеживая, когда же, когда же она подойдет и А-а-а-а-а!!! Какой там футбол, какие там нападающие, вон ВОЛНА идет!! А красные кресты опять сачкуют, ну затухнет же, ну давай же, давай, А-а-а-а!!! Меньше всего людей было конечно  на VIP трибунах, потому последние волны угасли именно там, и уже  как ни поднимался украинский народ на ВОЛНУ, в VIPах все тухло…

В целом, впечатления остались неизгладимые. А теперь немного текста по самому стадиону. Новые кресла из современного голубого пластика, все выкрашено в желтый цвет, в том числе и бетонный пол.
Смысла в этом я, конечно, не вижу, поскольку он уже на первой же игре стал черным вперемешку с красками пива и кваса. Туалеты сделаны супер, денег там похоронено и отмыто уйма.

Дорогие датчики движения  на писсуарах, и даже! внимание! что в принципе не свойственно нашим туалетам – стоят УНИТАЗЫ, а не стандартное уже плотно вросшее в нашу коммунальную структуру «очко». Очень удивил меня торчавший совершенно никуда не впадающий смеситель.

Но главное все таки осталось на месте: никто ничего не убирает даже через сорок минут после окончания матча.  На этой ноте стабильности я, пожалуй, и закончу свой репортаж.

Мои твиты

Tags:

пять минут на себя

  не знаю уложусь ли в пять минут: голова квадратная и под купол забита миллионом мыслей. от этих мыслей, как от долгов просыпаюсь уже который день, нет больше безмятежного богатырского сна. видимо и совесть не чиста, и чувство вины за стабильно не выполнение всех "домашних заданий", и друг мой страх... 
  всегда ухожу от этих насекомых в большом количестве, переключением в другую реальность - фильм, книга, новая идея...
замечаю  - что у меня в текстах всегда много многоточий, запятых и мало восклицаний и вопрошений... а еще много тире: все пытаюсь, что-нибудь объяснить, оценить.
  Антонидзе - зачем мне нужен психолог?: затем чтобы не сойти с ума, чтобы не разговаривать с тобой виртуальным - ночами, чтобы не прятаться от реальности в работе, в ночных клубах и в вине, чтобы жить в гармонии с собой, не бояться завести семью, детей,спокойно нести этот груз. чтобы почаще, не смотря ни на что быть в том состоянии, которое ты так сильно рекламируешь: веселье и энтузиазм (хотя там по-моему, не энтузиазм, а созидание). чтобы действительно быть, а не только декларировать.и в конечном итоге - найти себя, и не в плане: сначала первый лям, а потом прорвемся... 
  самоанализ это не болезнь, друг мой, это возможность понаблюдать, прочувствовать со стороны, другим глазами, красками, установками, ценностями. это единственная возможность увидеть хоть капельку настоящего СЕБЯ, не прячущегося за кучей модной или протестной одежды. выйти к зеркалу или камере голым увидеть, и не просто увидеть - полюбить каждый кусочек, каждую родиМку, каждый слой долго наращиваемого защитного слоя (сала :), каждый кривой пальчик...
  моя дочка, Лиса, когда сидит у меня на руках перед зеркалом - целует себя, не понимая, что это отражение (а может и понимает), даже наверное не целует, а пробует на вкус, на зуб. часто завидую детям - нету дерева познания: что-такое хорошо, а что такое плохо. есть - чувствую: хочу или не хочу, нравится или не нравится, приятно или больно...
Все - уже немного легче... Высыпал камни, можно идти дальше.

My tweets

Tags:

Мои твиты

  • Вс, 09:24: Об'ява: В магазин нижнего белья вход без трусов строго запрещен!!!

Tags: